Звісно, вареники! - скажуть українці.
Звісно, пироги! - заперечать поляки.
Якщо запитатися в будь-якого українця, почуємо впевнену відповідь, що смакота, яку обертають в тісто і готують у киплячій воді, поливають маслом чи сметаною, називається варениками. В деяких регіонах України і раніше вареники називали пирогами, про що свідчать численні приклади з літератури. А самі вареники, за свідченнями різних джерел, на терени наших країн почали поширюватися з території сучасної Західної України, яка була в той час Польщею. Після відведення цих земель до України, поляки, які поїхали з цих земель на територію сучасної Польщі, повезли з собою культуру приготування цієї смачної страви. Тому, теоретично, як поляки, так і українці можуть по праву вважати вареники нашим спільним надбанням.
До готових пирогів-вареників додавали масло, а тісто для вареників заварювали. Наскільки смачними були такі вареники, можна дізнатись навіть зараз, звернувшись до однієї з героїнь української аудиції ІМІ-радіо у Варшаві - пані Марії Попко зі Львівщини.
Про свої вареники вона розповідає в ефірі ІМІ-радіо:
Рецепт пухких вареників з вишнями “по-полтавськи”:
- 300 мл. свіжого, жирного домашнього кисляку, або 200 мл. магазиної сметани;
- ложка цукру;
- яйце або тільки жовток;
- 500 г. муки (краще брати тортову, наприклад, “Бася”);
- дрібка солі;
- ¼ чайної ложки соди;
- начинка
Секрет вдалого тіста в тому, що сухі та рідкі інгредієнти змішуються окремо і потім об'єднуються (за виключенням цукру - він вважається “рідким” інгредієнтом). Щоб тісто було пухке і крихке, “таюче” - вимішувати треба швидко, а щоб міцніше (згодиться, якщо начинка більш тверда, наприклад, вишні) - вимішувати варто довше і додавати більше муки. Тож ми змішаємо окремо кисляк, яйце та цукор, і окремо муку, сіль та соду. Насипемо сухі інгредієнти в зручну для вимішування глибоку миску, зробимо всередині заглиблення і почнемо підливати туди рідкі інгредієнти, вмішуючи в них поступово муку. Коли ложкою мішати вже не вдається, починаємо місити руками, складаючи і приминаючи тісто “конвертом” (ззовні всередину). Далі вже зручніше місити на пласкій поверхні. Хороше тісто стає приємно-пружним і не липне до рук. Руки і стіл мають бути сухими, “припудреними” мукою.
В давнину замішування тіста було символом створення Всесвіту, який створювала жінка, як мати та прародителька, символ продовження людського роду.
В залежності від густини тіста, далі його можна розділяти двома способами. Перший, для більш м'якого тіста - скатавши “ковбаску”, розділяти на варянички ножем і розпластувати їх руками, або другий - розкатувати спеціальною скалкою до товщини тіста близько 3 мм, вирізаючи округлі варянички звичайною склянкою. Далі кладемо варяничку в долоньку, надаючи форми із заглибленням для начинки. Якщо начинка однорідна, накладаємо її чайною ложечкою, якщо це ягоди - спочатку кладемо пів чайної ложечки цукру, а потім вже 3-5 вишеньок (або чайну ложку з верхом інших ягід). Приминаємо начинкою пальчиком, заглиблюючи її всередину варянички, потім округлюємо більше долоньку, аби краї варянички зустрілися, і зліплюємо їх разом, ховаючи начинку всередину. Красиві вареники мають трохи хвилястий край, сформований великим та вказівним пальчиками. Кожен вареничок, як справжній скарб, укладається на сито або форму для варіння на пару, на відстані 1-2 см один від одного, і пропарюється 5-7 хвилинок, в залежності від начинки.
Якщо ми все зробили правильно, отримуємо повну миску неймовірних, ароматних та смачних вареничків.
Смачного!
Поліна Вєтрова,
співведуча аудиції “побалакаємо українською” на IMI-radio, 2021 рік
